Натхнення, Знання та Розуміння (Афоризми Шрі Ауробіндо з коментарями Матері)

Мать, 24 февраля 1960г.

Мать, 24 февраля 1960г.

Афоризм 2

Афоризми Шрі Ауробіндо з коментарями Матері

Натхнення – це легкий наплив просвітління, який раптово виникає з безмежного і вічного знання; воно перевершує розсудливість розуму набагато більше, ніж розум – почуттєві сприйняття.

Inspiration is a slender river of brightness leaping from a vast and eternal knowledge; it exceeds reason more perfectly than reason exceeds the knowledge of the senses.

Певна частина ваших запитань схожа: «Чому Шрі Ауробіндо висловився таким чином?», або щось на зразок цього.

Я могла б відповісти: «Він сказав так, бо сприймав це подібним чином». Та для початку, слід зрозуміти: це – висловлювання Шрі Ауробіндо; він в більшості випадків використовує визначення в парадоксальній формі, щоб вимусити нас думати.

Існують словникові визначення, пояснення слів, які ми зазвичай використовуємо. Вони не підштовхують до роздумів. А висловлювання  Шрі Ауробіндо спрямовані на те, щоб змінити наше звичне розуміння, дати змогу доторкнутися до більш високої істини.  Тому необхідно зробити зусилля і спробувати віднайти більш глибоке розуміння, глибшу істину, яку Шрі Ауробіндо висловив саме так, в незвичний спосіб.

Виберу декілька питань.[1] Перше з них, яке мене зацікавило, оскільки надійшло від вдумливої людини, стосується слова «знання» і порівнює використання цього слова Шрі Ауробіндо в цьому афоризмі та афоризмі, який ми розглядали минулого тижня[2]..

Коли в попередньому афоризмі Шрі Ауробіндо, можна сказати, протиставляє «знання» та «Мудрість», він має на увазі знання звичайної людської свідомості, яке здобуте завдяки зусиллям та ментальному розвитку. А тут, навпаки, він говорить про Знання суті, супраментальне Знання, Знання ототожнення. Саме тому він зображує його «безмежним та вічним» і це ясно вказує, що йдеться не про людські знання в звичному їх розумінні.

Багато людей запитують, чому Шрі Ауробіндо говорить «легкий наплив»? Це красномовний образ, який дозволяє підкреслити контраст між неосяжністю божественного, супраментального Знання – нескінченим джерелом натхнення – та тим, що людський розум здатен сприйняти та отримати від нього. Навіть якщо ви в контакті з цими сферами, та доза, так би мовити, яку ви сприймаєте, є мінімальною, мізерною. Вона нагадує тонесенький струмочок чи декілька падаючих крапель; і ці краплі настільки чисті, блискучі, настільки досконалі самі по собі, що надають відчуття дивовижного натхнення, враження, що ви досягли сфер безмежності, піднялися дуже високо над звичним станом людини. Та насправді – це майже ніщо в порівнянні з тим, що іще належить сприйняти.

Мене також запитують чи психічна істота або психічна свідомість є посередником, за допомогою якого сприймається натхнення.

Як правило, так. Перший контакт, в який ви вступаєте з вищими сферами є психічним. Безумовно, до того, як досягнуто відкриття внутрішнього психічного, важко отримати ці натхнення. Таке може трапитись, як виняток чи внаслідок особливих обставин, як милість, але істинний контакт встановлюється психічним, психічна свідомість, безумовно, виступає посередником, вельми спорідненим з божественною Істиною.

Пізніше, коли людина здатна виходити за межі ментальної свідомості в більш високу свідомість, за межі розуму, навіть вищого розуму, коли вона відкриває себе Надрозуму, а через Надрозум – Верховному розуму, вона спроможна отримувати натхнення напряму. І тоді, природно, вони стають частішими і більш щедрими, більш завершеними, якщо так можна висловитись. І настає час, коли натхнення можна досягнути завдяки волі, та, зрозуміло, це потребує значного внутрішнього розвитку.

Як тільки-но було сказано, натхнення із сфер свідомості, які вище розуму, набагато перевершує своєю цінністю та якістю найвищі досягнення розсудливості. Безумовно, розважливість розуму – вершина ментальної активності людини, адже вона здатна розглядати та контролювати знання, які здобуваються за допомогою відчуттів. Вже багато разів говорилося, що  всі відчуття – це недосконалі інструменти знання, що вони не здатні сприйняти речі такими, якими ті є, а інформація, що ними надається, поверхова і дуже часто – хибна. Повністю розвинувшись, людський розум вже знає це і не довіряє почуттєвим сприйняттям. І тільки, так би мовити, недостатньо інтелектуально розвинена людина вірить, ніби все що вона бачить, чує чи відчуває на дотик є саме таким. Як тільки розсудливість розвивається до більш високого рівня, людина вже знає, що всі ці уявлення мало не завжди є по суті хибними, на них не можна покладатися. Але знання, яке отримується із супраментального чи божественного плану свідомості, перевершує все, що здатен зрозуміти чи уявити собі розум; принаймні, не меншою мірою, ніж розум перевершує почуттєві сприйняття.

Декілька питань стосуються практичного аспекту: «Як розвинути можливості отримати натхнення?», «Які умови необхідні для натхнення, чи можливо мати його постійно?».

Я вже відповіла на це. Коли ви відкриваєте себе супраментальним планам свідомості, виникає правильний стан для отримання постійних натхнень. А до того, як це стане можливим, найкращим методом є максимальне заспокоєння розуму, що дозволяє спрямувати його уверх, залишаючись в стані тиші, спокою та уважної сприйнятливості. Чим вища ваша здатність установлення абсолютної тиші, досконалого спокою в розумі, тим більше натхнень ви матимете змогу отримувати.

Запитують також, чи бувають натхнення різної якості.

В своєму походженні – ні. Вони завжди надходять з регіонів чистого Знання і проникають в будь-яку частину людської істоти, яка є найбільш сприйнятливою для їх вміщення.  Вони можуть стосуватися різних сфер діяльності. Це можуть бути натхнення чистого знання, це можуть бути натхнення, які сприяють зусиллям для вашого розвитку, існує також наснага, натхнення для дій, які допомагають практичній та зовнішній реалізації. І питання, скоріш, полягає не в якості натхнення, а в тій користі, яку людина здатна від нього отримати. Натхнення завжди нагадує краплю світла та істини, якій вдалося проникнути в свідомість людини.

А от те, що людська свідомість зробить із цією краплею, залежить від ставлення людини до цього, її потреби в цьому, можливості, обставин; все це не змінює суті, природи натхнення, змінюється лише користь для людини від його практичного використання

Декілька інших питань стосуються різниці між натхненням та інтуїцією. Це не одне й те саме, але, думаю, ми матимемо змогу повернутися до цього питання під час наступних зустрічей, при розгляді висловлювань Шрі Ауробіндо про інтуїцію.

Узагальнимо: якщо ви дійсно хочете отримати користь від цих читань, а також від усього написаного Шрі Ауробіндо, найкращий спосіб полягає в наступному. Сконцентруйте вашу свідомість, сфокусуйте увагу на тому, що читаєте. А от надалі найкращим стане досягнення абсолютної тиші розуму; але, як мінімум, вам слід встановити ментальне заспокоєння, досягти нерухомості розуму, нерухливості мозкових процесів, так би мовити. Необхідно, щоб ваша увага стала спокійною і нерухомою, неначе дзеркало, мов абсолютно спокійна поверхня води. Тоді те, що людина читає, проходить крізь поверхню і з мінімумом викривлень проникає та засвоюється в глибинах істоти. Пізніше, інколи набагато пізніше це знову виникає з глибин та проявляється в мозку у всій повноті розуміння, причому – не як знання, яке здобувається іззовні, а як внутрішнє світло.

Тільки в такий спосіб здатність розуміння знаходиться на самому високому рівні. Якщо під час читання розум залишається збудженим і намагається зразу зрозуміти прочитане, втрачається три чверті сили, знання та істини, які містяться в словах. А якщо ви здатні утриматися від запитань до завершення процесу всмоктування та внутрішнього пробудження, о, тоді виявиться, що питань залишилось набагато менше, адже ваше розуміння прочитаного стало більш глибоким.

19 вересня 1958 года


[1] Це зауваження говорить про те, що питань було декілька. Мати знайомилася з ними заздалегідь, узагальнюючи. Тому текст коментаря не містить самих питань. Це – рішення Матері, яка сама готувала текст до публікації.

[2] Див. коментар до афоризму 1.