Знання та Мудрість (Афоризми Шрі Ауробіндо з коментарями Матері)

Мать, 24 февраля 1960г.

Афоризм 1

Афоризми Шрі Ауробіндо з коментарями Матері

В людині існують дві союзні сили: Знання та Мудрість. Знання – це частина істини, яка сприймається в викривленому середовищі, до якої розум дістається «навпомацки»; Мудрість є тим, що око божественного бачення прозріває в дусі.[1]  

Хтось спитав мене: «Чому ці сили – союзні?»

Гадаю, ми до такої міри звикли сприймати всі частини людської істоти в стані взаємного розбрату, що сама ідея про їхній «союз» викликає подив. Але всі ці суперечки – лише зовнішня видимість. Всі ті сили, які надходять з вищих сфер свідомості насправді є союзними, об’єднаними, вони погодились боротися із Невіданням[2]. Шрі Ауробіндо достатньо ясно стверджує для тих, хто здатен зрозуміти, що одна з цих сил належить розуму, а інша – Духу. Надзвичайно глибока істина, яку Шрі Ауробіндо намагається розкрити в цьому афоризмі полягає ось в чому: якщо розум намагатиметься здобути іншу силу,, то не зможе цього зробити, бо вона належить Духу і виникає в людській істоті разом із появою духовного стану свідомості.

Знання – це те, що розум здобуває завдяки значним зусиллям, це не істинне знання, а лише його ментальний аспект. Тоді як Мудрість зовсім не належить розуму, він просто не здатен оволодіти нею, він навіть не уявляє що це таке. Повторю, Мудрість в своїй суті є силою Духу і вона виникає тільки в духовному стані свідомості.

Цікавим постало б питання, а що Шрі Ауробіндо має на увазі, кажучи про «істину, яка сприймається у викривленому середовищі» і на що перетворюється істина в цьому «викривленому середовищі»?

Як і завжди, існує декілька рівнів розуміння відносно сказаного Шрі Ауробіндо, один із них є більш конкретним, інші – більш узагальнюючі. В найбільш конкретному розумінні викривлене середовище – це ментальна сфера, яка діє в невігластві і з цієї причини не здатна виразити істину в усій її чистоті. Але, оскільки все життя цілком проживається в стані невігластва, викривлене середовище – це також земна атмосфера, яка в своїй суцільності спотворює істину, яка намагається себе виразити через неї.

А далі в афоризмі виникає найбільш витончений його момент. До чого розум здатен дійти навпомацки? Нам відомо, що він в своєму намаганні пізнати завжди нащупує [можливе рішення], помиляючись, повертається до попередніх спроб, примірюється знову… Його прогрес відбувається через суттєві вагання, з великими зупинками. Але що із істини здатен він зрозуміти? Чи стане це її певним фрагментом, уривком, який все ж є хоч і частково, неповно буде істинним, чи це буде чимось вже не істинним? Цікавий момент.

Нам зазвичай кажуть, а, можливо ми й самі це багато разів повторювали, що для людини можливе лише часткове, неповне, фрагментарне пізнання, отже воно не може бути істинним. Така точка зору є достатньо заяложеною, не треба багато вчитися, щоб її зрозуміти. Але Шрі Ауробіндо під «істиною у викривленому середовищі» має на увазі дещо набагато цікавіше.

Сама по собі істина виглядає вже іншим чином; в такому середовищі вона перестає бути істиною, це – її спотворення. Отже, те що розум здатен зрозуміти вже не буде фрагментом істини, а виявиться лише частиною хибного вигляду істини, яка насправді вже розтанула, розчинилася.

Щоб це стало зрозумілішим, я запропоную вам наступний образ, але він є тільки ілюстрацією, не сприймайте його буквально.

Якщо порівняти первісну істину із сферою чистого, засліплюючого білого світла, то можна сказати, що в ментальному середовищі, в ментальній атмосфері це суцільно біле світло трансформується в тисячі і тисячі відтінків, кожен із яких має свій чіткий власний колір, адже вони між собою роз’єднані. Середовище викривило первісне біле світло, тепер воно зовні виглядає незчисленними різнокольоровими відтінками: червоне, зелене, жовте, блакитне і таке інше. Інколи вони виглядають досить негармонійно. І розум вихоплює не маленькі фрагменти білого світла первісної білої сфери, а більшу чи меншу кількість різнобарвних кольорових відтінків, із яких він не здан відтворити первісне біле світло. Отже, він не здатен досягти істини. Він не володіє фрагментами істини, в його розпорядженні вже розтрощена істина. Вона перебуває в стані декомпозиції.

Істина цілісна, в ній все є необхідним. Спотворююча середа, крізь яку ми спостерігаємо, ментальна атмосфера не підходить для проявлення, вираження чи навіть сприйняття всіх елементів, можна сказати, що краща частина вже втрачена. Отже, наше сприйняття вже не можна вважати істиною, радше це називати тим, що первісно було істиною, але в ментальній атмосфері перестає бути нею. Це – невіданняання.

Підсумовуючи, скажу, що те знання, яке здатен ухопити людський розум,неодмінно постає пізнанням в стані невідання, його можна йменувати знанням невідання.

Мудрість – це безпосереднє сприйняття істини в її суті, а також того, як її можна використати в стані проявлення.

12 вересня 1958 року


[1]

There are two allied powers in man: knowledge and Wisdom. Knowledge is so much of the truth, seen in a distorted medium, as the mind arrives at by groping; Wisdom what the eye of divine vision sees in the spirit.

Афоризм російською мовою:

«В человеке есть две союзные силы: знание и Мудрость. Знание – это та часть истины,  видимой в искаженной среде, к которой разум приходит «наощупь». Мудрость- это то, что око божественного видения прозревает в духе

[2] Невідання в термінології Інтегральної йоги перш за все означає неістинне, обмежене, фрагментарне сприйняття Реальності. Більш розлого Мати пояснює це нижче.